Кіносвіт - все про кіно

"Касабланка" - кандидат на звання найкращого голівудського кіна всіх часів, настільки культовий фільм, що, власне, я навіть боялася його дивится. Ну, думаю, все - виявиться, що це якась просто неймовірна хня, а я навіть зізнатися в тому, що це хня, не зможу, бо заб'ють мене кіномани ako svinju.

Перша позиція в "100 років (американському інституту кіномистецтва) - 100 почуттів", 2 позиція в "100 найкращих фільмів" та в "100 найкращих пісень", цілих 6 цитат (найбільше з усіх фільмів) в "100 найкращих кіноцитат", 4 місце в "100 найкращих героїв та негідників", 30 позиція в "100 найкращих жартів", 11 місце в рейтингу IMDb, 8 номінацій на Оскар і 3 з них отримано, стрічка відібрана для зберігання в Національному реєстрі кінофільмів Сполучених Штатів, як «культурна, історична та естетична цінність», названа однією зі 100 найвизначніших кінострічок за останні 80 років і т.і. Одним словом, не воєнна любовна драма, а такий мегамонстр, що про нього не чув хіба якийсь сліпий глухий дегенерат десь в Антарктиді.

Чому я при такому неймовірному розкладі думала, що фільм мені може не сподобатися - інше питання. Загалом кінокласика "золотого голівудського періоду" вся в масі (не плутати з авторською артхаузною класикою) не несе в собі якихось унікальних особливостей з погляду сучасних вимог до кіно. Ні тобі глибин ідей, ні якихось оригінальних кінематографічних інструментів, переважна їхня більшість без кольору, іноді без звуку, а сюжет такий простий і невитіюватий, що багато хто засинає на десятій хвилині перегляду. І секрет того, чому певний десяток фільмів саме цього періоду чомусь раз за разом традиційно очолює різноманітні рейтинги та списки "культових кін" лежить десь в іншій площині - не стільки в композиційній, постановочній, чи сюжетній, як, можливо, в атмосферній - у певній алхімії глядачів і конкретної стрічки. Ну й звісно в добротному заспокійливому романтизмі й непохитному американському ідеалізмі. А я, власне, якраз і побоювалася, аби того самого ідеалізму в "Касабланці" часом не стало мені забагато.

І його тут таки є, атож. Як і неминучої для жанру наївної сентиментальності - її Інгрід Бергман чесно несе у своїх прекрасних заплаканих очах через увесь фільм. І всі якнайбанальніші прийоми мелодрами теж присутні - лірична мелодія про щасливі дні в Парижі, і ретроспекція тих щасливих днів, і дощ, і вокзал. Але!
Але, як це не дивно, фільм від сентиментів абсолютно не постраждав. На диво чудова і приємна для перегляду стрічка, зважаючи на її похилий вже майже антикварний вік.

Допускаю, що річ тут у траблах зі сценарієм, а їх за увесь період створення фільму було чимало. Власне того самого сценарію не було в готовому завершеному вигляді майже до кінця зйомок. Його час від часу переробляли та дописували четверо абсолютно різних за смаком та характером людей. Один вніс гумор у діалоги, інший - прикольних другорядних персонажів (як от неперевершений капітан Рено). Мало того, оскільки сценарій все одно рухався вперед дуже тяжко, якось за нього засіли всі виконавці головних ролей (не забувши прихопити пляшку віскі) і подописували купу всякого цікавого. До першого дня зйомок сценарій закінчений приблизно наполовину. В останню третину знімального періоду сценаристи отримують навіть меморандум від студії, мовляв кожен день простою без сценарію обходиться продюсерам в тридцять тисяч доларів. Пізніше Кох (головний сценарист) скаже, що особливий інтерес Кертіца (режисера) до романтичного і сентиментального аспекту сюжету і його, Коха, власна пристрасть до формування яскравих характерів і політичної підоснови добре наклалися одне на одне і надали фільму деякої рівноваги. Що є чистою правдою - оті самі надлишкові сентименти на диво добре врівноважені позалюбовними образами та, головним чином, чудовим, простим, актуальним по нинішній день гумором діалогів.

- Хто ви за національністю?
- Я? П'яниця... Що робить мене справжнім громадянином усього світу.
- А я бідний корумпований поліцейський

Але головним у "Касабланці" особисто для мене виявилося не це. Головним стала справжня ремарківська атмсофера, яка купила мене одразу й з усіма потрухами. Можливо трохи спрощена і американізована, але все одно неймовірно відчутна. Якщо ви не любите прозу Ремарка - не дивіться цей фільм, він вам не сподобається. Бо тут усе ніби зійшло з його сторінок: кафе, в якому все перемішано - і біженці,і поліцейські і багатії і бідняки, і вішисти, і нацисти, і євреї, і бармен-росіянин. І головний герой, за незворушною цинічною зовнішністю якого приховується чутливий ідеаліст. І любовна історія така ж, так, трохи ремарківська.
Хіба фашизм тут не ремарківський абсолютно, а чисто тобі американський і для американців, та лінія вся, яка з нацистами зв'язана, понад усяку міру далека від справжньості. Ремарк на власній шкурі фашизм відчув, на відміну від Кертіца і це звісно дуже сильно їх різнить. Він не зміг би створити таких нацистів, навіть якби дуже хотів. Зате жартувати так, як жартують у "Касабланці" міг би запросто:
- Ви щораз вимовляєте "Третій рейх" так, ніби думаєте, що за ним будуть інші!
- Я переживу їх стільки, скільки буде треба.

В фільмі є безліч неточностей і хиб. Але всі ці хиби вже давно досліджені й проаналізовані всесвітньовідомими кінокритиками, увійшли в історію і стали невід'ємною частиною стрічки.

Після того, як «Касабланка» стала хітом, почалися розмови про створення продовження. Робота над запланованим сіквелом за назвою «Браззавіль» так ніколи й не почалася, і відтоді жодна студія всерйоз не планувала зйомок продовження або рімейку. У 1974 році режисер Франсуа Трюффо відхилив пропозицію зняти нову версію фільму, посилаючись на його культовий статус. За деякою інформацією, боллівудський режисер Раджив Нат працює над новою версією фільму, яку називає «даниною оригіналові». Страшно подумати яке індійське кіно може з цього вийти.

Загалом, я вважаю, фільм вартий захоплення і його обов'язково треба подивится хоча б раз усім.

Добре пам'ятати при перегляді, що стрічці скоро виповниться 70 років, а отже при всій її наївності, вона безліч раз пройшла перевірку часом і різними поколіннями глядачів. Вона єдина витримала експеримент, який запровадили свого часу в Гарвардіському університеті - під час сесій та іспитів в кінотеатрі демонструвати чорно-білу американську кінокласику. Всі фільми відсіялися, а "Касабланку" щорік демонструють до нині, і на неї є попит. Нові й нові покоління студентів вливаються у ряди її фанатів.

Цитати, що увійшли і сотню найкращих:

5. "Here's looking at you, kid"
20. "Louis, I think this is the beginning of a beautiful friendship"
28. "Play it, Sam. Play 'As Time Goes By,'
32. "Round up the usual suspects,"
43. "We'll always have Paris,"
67. "Of all the gin joints in all the towns in all the world, she walks into mine,"

Фільм Касабланка (кадри, трейлери, анотація) в ЕНЦИКЛОПЕДІЇ КІНОСВІТу